четвер, 2 грудня 2010 р.

Пам'ятки архітектури національного значення

Палац Тернопільського замку 1540-го року
Тернопільський замок — сучасний вигляд з міста
Тернопільський замок на початку ХХ століття
Костьол монастиря домініканів, келії 1749—1779 рр.
Воздвиженська церква кінця XVI століття

Надставна церква у Тернополі
Церква на початку 20 століття
 Церква Різдва Христового друга половина XVI століття
   http://www.youtube.com/watch?v=TaRsr-9j1mg

Культура

     Окрасою Тернополя є театральний майдан і бульвар Шевченка. Тут 29 квітня 1990 р. вперше в нашій державі було піднято і освячено український національний прапор. Ще раніше тут провела віче Крайова Рада Народного Руху, створена першою в Україні 24 березня 1989 р. На майдані проходять велелюдні зібрання, мітинги, які проводять демократичні партії та громадські організації, відбувається урочини випускників шкіл. Сюди люди приносять квіти до пам'ятника Т. Г. Шевченка, встановленого у сквері біля майдану.
      На вулиці гетьмана П. Сагайдачного 28 травня 1995 року освячено пам'ятник І. Франку, який природно поєднується із архітектурним ансамблем міста. Це — ще одне підтвердження того, що Тернопіль продовжує свої культурно-мистецькі традиції.
Ще з минулого століття до нинішнього дня тернополяни щороку урочисто відзначають роковини Т. Г. Шевченка. Пам'ятними подіями у житті міста були виступи корифеїв українського театру М. Кропивницького, М. Заньковецької, М. Садовського, композитора М. Лисенка, всесвітньо відомої Соломії Крушельницької. В роки першої світової війни режисер Лесь Курбас організовував славнозвісні «Тернопільські театральні вечори». В різні часи у нашому місті перебували П. Куліш, І. Франко, В.Стефаник, Лесь Мартович, В.Гнатюк, О.Довженко, І.Багряний, П.Тичина, М.Рильський, М.Бажан, А.Малишко, О.Гончар.

Театри

     Театральна життя на Тернопільщині узагалі пов'язане із існуванням у XVIII — на початку XIX століть у палацах та давніх замках поміщиків, графів так званих «маєткових театрів» з обладнаними залами, сценою, наявністю малого оркестру, хору з обдарованих панщизняних селян і освіченого диригента. Такі «маєткові театри» були в Золотому Потоці та Вишнівці. Палац у Вишнівці, де був «маєтковий театр», зберігся до наших днів.
      29 березня 1864 почав уперше свою діяльність професійний західноукраїнський театр товариства "Бесіда". Він показав десятки вистав у Львові, Перемишлі, Коломиї, Станіславі, Самборі та Чернівцях і на 15-му місяці свого існування прибув на Тернопільщину. 10 червня1856  року на вулицях Тернополя були розвішані театральні афіші за підписом режисера О. Бачинського. Вони сповіщали: «Товариство українського народного театру зі Львова поставить в місті Тернополі 20 драматичних творів». Кореспондент львівської газети «Слово» з цього приводу повідомляв, що тернополяни з великою радістю очікують дорогих гостей, небачених ще на галицькім Поділлі професійних артистів. На той час у Тернополі вважали щасливою людиною того, хто бачив у Львові вистави театру. Так безсмертна опера «Наталка Полтавка» І. Котляревського стала першою постановкою професійного театру в Тернополі. Вистава справила сильне враження на глядачів, всі подивляли талановиту і природну гру артистів Т. Бачинської в ролі Наталки та Г. Моленцького в ролі Макогоненка. Зал був переповнений міщанами, інтелігенцією. Були селяни з близьких сіл. В інших ролях виступали: Богданівна — Терпелиха, Вітошинський — Петро, Стефанів — Микола, Бачинський — Возний.
      З успіхом пройшли тоді вистави п'єс Квітки-Основ'яненка «Сватання на Гончарівці», «Маруся» (інсценізація повісті), «Щира любов», а також постановка драми Ю. Коженьовського «Верховинці».
Тернопільський академічний обласний драматичний театр ім. Т. Г. Шевченка

Музеї

 

Тернопільські музеї:    
  1.   Тернопільський краєзнавчий музей;   
  2.   Тернопільський обласний художній музей;   
  3.   Тернопільський історико-меморіальний музей політичних в'язнів;    
  4.   Міська картинна галерея;   
  5.   Музей Івана Пулюя. 
 

Фестивалі

 В Тернополі щорічно проходить дитячий фестиваль «Кришталевий жайвір» і рок-фестиваль «Нівроку», всеукраїнський фестиваль «Цвіт вишиванки».

 Щорічно проходить Всеукраїнський Релігійний Фестиваль «О, мати Божа, О, Райський Цвіте», у палаці культури «Березіль». У фестивалі беруть участь церковні хори із Києва, Автономної Республіки Крим, Тернополя та з багатьох інших міст України.

У 2008 році міська влада Тернополя запропонувала проект «Тернопіль — місто фестивалів».
Також у Тернополі щорічно проводяться 2 пластові фестивалі: «Орликіада» та «Фест-Кіно»
  
Фестиваль «Байда»
 6-7 жовтня 2001, 12-13 жовтня 2002 та 29-30 серпня 2003 (в останньому брали участь також представники кримськотатарського народу, Росії та Сербії)

 

Схема міста

Географія

Розташування міста  
    У фізико-географічному відношенні місто знаходиться на Тернопільському плато, Подільської височини Східно-Європейської рівнини. Належить до помірного поясу зони широколистих лісів.  У історико-географічному відношенні місто знаходиться у Галичині. Етнографічні межі Волині та Поділля знаходяться за 25-30 кілометрів від міста.  У давнину місто знаходилося на вигідних торговельних шляхах, за рахунок чого швидко збільшувалося. Зараз це важливий транспортний вузол України.
Рельєф 
    Переважно рівнина. На місцях, де текла річка Рудка, утворилась долина. Незначне підвищення утворилось на території поблизу вулиці Тарнавського.  У Тернопільському районі горбиста місцевість, завдяки горам Медоборам. Рельєф району проявляється і у Тернополі.  Висота пагорбів у районі Кутківців — 349—356 м.  Найвища точка — 374 м — «Східний» масив, проспект Степана Бандери, біля магазину «Орбіта». Найнижча точка — 298 м — береги річки Серет, що біля Об'їзної дороги, неподалік спортивного комплексу «Політехнік». Середня висота міста над рівнем моря — 320 м.

Клімат  
     Клімат Тернополя є помірно континентальний, з теплим вологим літом і м'якою зимою. Середня температура повітря коливається від — 5 °C в січні до +19 °C в липні. Середньорічна кількість опадів становить 520—600 мм. Найвища температура у Тернополі спостерігалась 18 липня 2007 року — до +38 °C. Найнижча температура спостерігалась у Тернополі до −34°С

Водойми

Старий фонтан і теплохід ПТ-50 на Тернопільському озері.
    Найбільшою водоймою та окрасою міста є Тернопільський став, розташований на річці Серет. Раніше під самим Тернополем протікала річка Рудка (майже повністю висохла впродовж другої половини ХІХ століття). Вона текла зокрема по лінії сучасних вулиць Соломії Крушельницької та Галицькій, а починалася неподалік сучасного Підволочиського шосе.

Походження назви

     Існують різноманітні версії походження назви міста.
     Згідно з першою, місцевість, де було засноване місто, називалася Тарнополлям. Ця назва походить від польського слова taru «тер(е)н». В українській транскрипції з'являється варіант Тернополля — «Тернове поле», з якого і виводять сучасну назву міста. Тернополлям місцевість називали за те, що вона довгий час була поросла терном.
     Існує інше тлумачення, за яким назву міста виводять від прізвища магнатів Тарнавських  і грецького скороченого закінчення -поль від поліс «місто». До 1944 року місто називалося Тарнопіль.

Історія Тернополя

      Терно́піль — місто у західній частині України, політико-адміністративний, економіко-діловий та культурний центр Тернопільської області. Розташоване на річці Серет. У Тернополі перетинаються важливі автомобільні та залізничні шляхи. Єдине місто обласного значення Тернопільської області.
     До 1944 року місто мало назву Тарнополь. 
     Засноване у 1540 році Яном Тарновським. До 1569 року належало до Теребовлянського староства (пізніше повіту) Руського воєводства. У 1569—1772 роках у складі Теребовлянського повіту Подільського воєводства; у 1772—1810, 1815—1867 — центр Тарнопільського округу у складі Королівства Галичини та Лодомерії, 1810—1815 — Тернопільського краю Російської імперії, з 1867 до 1939 — адміністративний центр Тернопільського повіту у складі різних держав: Австро-Угорщини, ЗУНР, ГСРС, Другої Речі Посполитої. З 1920 — адміністративний центр воєводства, від 1939 — області.
     Наприкінці 1918-го до 2 січня 1919 року Тернопіль був столицею ЗУНР, а з 8 липня по 21 вересня 1920 року маріонеткового більшовицького державного утворення — Галицької СРР. У період нацистської окупації (1 серпня 1941 — липень 1944) місто підпорядковувалося дистрикту «Галичина».


     Покровителем міста вважають святу Теклю. До Другої світової війни вівтар з її зображенням знаходився у Домініканському костелі — нині церкви Непорочного зачаття Матері Божої.
      Населення — 217 706 осіб (2008). Тернопіль займає площу 5852 га, 231 вулицю, 5 майданів, понад 1020 будинків.